Цікаво, що козаки-запорожці шанували стародавній слов’янський звичай – засудженого до смерті мали помилувати, якщо самотня дівчина або жінка висловлювала бажання вийти за нього заміж.
Засудженого до смерті мали помилувати, якщо самотня дівчина або жінка бажала вийти за нього.
Щоправда, з цього приводу іноді траплялися драматичні конфузи.
Наприкінці XVII століття саме такий відбувся в одному із сіл поблизу Батурина. Засудженого везли на кінній підводі до лобного місця. Раптом із натовпу роззяв на дорогу вибігла покрита полотняною накидкою дівиця, яка всенародно висловила своє бажання вийти за засудженого заміж.
Сумна процесія зупинилася. Засуджений до страти козак попрохав зняти з дівиці накидку, аби подивитися на неї. Глянув і каже: «Ну, коли вже на такій женитися, краще вмерти. Везіть мене!».
автор Михайло ПАВЛОВ