Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків. На Запорозькій Січі з’являлося безліч втікачів з усієї України. У ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх власники. Та й козаки з Гетьманщини, які перебували на Січі на цей час, змінювали свої прізвища на прізвиська. У козацьких реєстрах, складених після Зборівської угоди 1649 року, прізвищеві назви на -енко, наприклад, Голопупенко, Дубогризенко, Петренко, Василенко, Короцюпенко, мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. Наприклад, у реєстрі Київського полку 1650 року найменування прізвищ на -енко становлять 60% від усього складу прізвищевих назв.