У травні 1945-го багато хто думав, хоч мало хто про те висловлювався: коли ж їй, великій Перемозі, було зійти на нашу землю, як не відразу після дня Георгія Побідоносця (Юрія Переможця)?
Справді, популярність і значущість цього святого великомученика, поминають якого 6 травня, в Україні можна порівняти хіба що з Матір’ю Божою і Миколою Чудотворцем. А жив він на зламі ІІІ і ІV століть, постраждав за віру Христову. Юрія (Георгія) Переможця найчастіше зображують вершником на білому коні, який вражає списом чудовисько (змiя).
Українські козаки, як і Божу Матір, вважали Святого Юрія своїм покровителем. «Нам поможе Святий Юрій і Пречиста Мати, гей, волю здобувати…», – співається в запорізькій бойовій пісні часів визвольних змагань. У молитвах крiм до Спасителя і Богородиці, фігурує Георгій. Військова частина, в якій служив мій дід по матері, уродженець російської глибинки, у роки першої світової війни стояла в подільському селі з дивною назвою – Рай. Думаю, зараз його знайти на мапі навряд чи вдасться – за доби антирелігійного мракобісся цей населений пункт перетворили на яку-небудь Червону Голопупівку.
Так от питомий росіянин почув тут пісеньку, яку запам’ятав і якої, повернувшись додому, навчив дітей: «Маленький Юрчик, скочив на стульчик, у дудочку грає, Христа прославляє». Це, мабуть, було перше українське слово, яке почули у містечку Слободський під Вяткою. Чи йдеться тут про дитячі роки Святого Юрія, чи просто ім’я його було в Україні настільки популярним, що стало атрибутом фольклору?
У Каневі 6 травня храмове свято відзначають у Свято-Успенському Георгiєвському Соборі. Тут височить старовинний храм 1144 року. Тут зберігається ікона великомученика. Настоятель храму отець Георгій Поштовий.
підготував Антон Волошин
за матеріалами Миколи Цивірко