Звичайно, козаки не були лицарями на білих конях. Як і всяке військо того часу, вони віддавалися піратству і грабіжкам. При любові до багатств, вони залишалися непідкупними до самого заходу ери козацтва. Історія зберегла яскравий приклад принциповості козаків, який служить нагадуванням, що душа дорожча від золота. Continue reading
Козаки вірили: гість посланий Богом. Особливо бажаними і шанованими гостями були люди, що прийшли здалеку, просто незнайомі люди і ті подорожні, що потребують дах над головою. Загальним презирством користувався той, хто відмовив гостю в притулку. Continue reading
Подходя к группе людей, казаки кланялись со словами «Здоровенькі були, козаки!», «Здорово, козаки!» и т.д., на что следовал ответ: «Слава Богу!». При встрече после долгой разлуки, при прощании, а также на главные праздники (например, на Пасху) казаки обнимались и трижды прикладывались щеками. Continue reading
Спроби осмислити комплекс подій, пов’язаних із зародженням та становленням запорозького козацтва в XV–XVI ст.ст. започатковуються майже по їхніх слідах. Continue reading
Про відносну незалежність української жінки та повагу до неї в козацькі часи свідчить її висока освіченість. Павло Халебський у 1654 році записав:
„Від міста Рашкова і по всій землі козаків ми помітили прекрасну рису, що розпалила наш подив: всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи…”
Continue reading