Суддями у запорізьких козаків була уся військова старшина, тобто кошовий отаман, суддя, писар, військовий есавул; крім того, довбуш , курінні отамани, паланочний полковник і іноді весь Кіш.
Кошовий отаман вважався вищим суддею, тому що він мав верховну владу над усім запорізьким військом. Відтого рішення суду іноді повідомлялося особливим папером, на якій писалося: «З веління пана Кошового Отамана (такий-то), військовий писар (такий-то)».
Поширена думка про те, що українські козаки були завзятими пияками. Хоч і вживання алкоголю було поширеним, козацька громада ставилася до пияцтва дуже суворо.
Однією із причин перемог козаків над своїми ворогами було то, що багато козаків зовсім не вживали алкогольних напоїв, додалась ще сурова дисципліна. Такі дослідники, як Яворницький і Новицький відзначають про поширеність серед січових козаків аскетизму. Козаки-аскети не вживали алкогольні напої, не палили тютюн, не знали жінок, дотримувалися целібату, а після настання старості часто ставали ченцями в Трахтемирівському та інших монастирах. Continue reading
Особливістю селянства на Русі було те, що землі було багато, а робочих рук мало. Це, до речі, було однією з головних перешкод для насадження кріпосного права. Феодал найчастіше охоче позичав селян грошима на обзаведення на своїй землі, але і селянин дивився на це, як на вигідну угоду.
«Займ під роботу, – писав В. Ключевський, – був для бідної людини в Стародавній Русі найбільш вигідним способом приміщення своєї праці».
Пізніше наявність цієї позики зробилося одним з головних чинників закріпачення. Continue reading
З початку Визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. одною з найпомітніших постатей серед козацьких ватажків був Максим Кривоніс.
Вже після перемоги над польськошляхетським військом під Жовтими Водами він очолював шеститисячний загін повстанців. Полководська майстерність Максима Кривоноса значною мірою проявилася і під час оточення та розгрому армії коронного гетьмана Стефана Потоцького в Гороховій Діброві поблизу Корсуня.
Ця битва стала своєрідним сигналом до загальнонародного повстання в Україні проти іноземних поневолювачів. Continue reading
У пізньому Середньовіччі Східної Європи меч як різновид холодної двосічної зброї був заміщений шаблею. Показово, що в козацькі часи (ХV-ХVIIІ ст.) шабля перебрала на себе не тільки специфічні військові функції меча, але і його стародавню сакральну символіку.
Ланцюг давньої традиції культу меча та бойового пояса на теренах України не обривався ані в часі, ані в просторі, хоча поступово дещо трансформував свою форму (меч-шабля), акценти (у більш пізні часи зменшується сакральне навантаження атрибутики бойового пояса), проте не зміст (культ холодної наступальної зброї воїна-вершника зберігався).